Газовий пат з Україною: Кремль намагається повернути все на свою користь

Росія знаходиться у надзвичайно невигідному становищі в суперечці з Україною щодо транзиту газу. І весь її багаторічний блеф проявився нещодавно, коли голова “Газпрому” Олексій Міллер запропонував Україні як продовження контракту на транзит, так і проведення переговорів щодо відновлення постачання російського газу за дуже вигідною ціною.

Але, замість того, щоб святкувати перемогу, щонайменше моральну, я швидше б хотів перефразувати, у цьому контексті багатовікову мудрість: “Бійтесь росіян, що гібридні дари приносять!”

Справа у тому, що “Газпром” виявився в патовій ситуації, коли його “Північний потік-2” не лише не буде достоєним до кінця 2019 року, але і не зможе працювати на повну силу завдяки енергетичним директивам ЄС, що обмежують об’єм постачання цим трубопроводом на 50 %.

А далі чиста математика. Постачання газу “Газпрому” в Європу в 2018 склали близько 200 млрд м³, із них 86,7 млрд м³ пройшло через українську ГТС, а решту через “Північний потік-1” потужністю 55 млрд м³ (максимальне навантаження 62 млрд м³), “Ямал-Європа” потужністю 32,9 млрд м³ (максимальне навантаження 35 млрд м³) і “Блакитний потік”, потужністю 16 млрд м³.

Тобто, гранична пропускна здатність всіх газопроводів РФ в Європу, при максимальних навантаженнях, лише трохи більша 110 млрд м³. Без української ГТС, але за функціонування “Північного потоку-2” це значення збільшиться до 135 млрд м³ і все ж, у повному обсязі не забезпечить російський експорт тими можливостями, які використовували в 2018-му, залишаючи його можливості щорічно постачати в ЄС до 65 млрд м³ і більше.

І не дивно, що “Газпром” вирішив здатися у питаннях продовження контракту, оскільки в період падіння цін на газ забезпечення максимального постачання для компанії – як форма виживання. Але, визнавши свою поразку у боротьбі з українським транзитом, Кремль запропонував через афілійованих осіб знижки на постачання газу самій Україні.

Щоправда, знижками це важко назвати, оскільки сьогоднішнє постачання блакитного золота з ЄС вартуює нашій державі дешевше того, що пропонуює країна-агресор, що окупувала Крим і частину Донбасу. Але цей ресурсний “Троянський кінь” є наживкою, яку нахабно пропонують нашій країні вже не перший раз, після того, як у 2014 ми повністю відмовились від російського газу.

У випадку відновлення постачання газу із РФ ми не лише зв’яжемо себе з країною-агресором аморальним контрактом, але і знову поставимо країну в умови енергетичного шантажу, яким Кремль, ніколи не гребував користуватися для досягненя своїх геополітичних цілей. А разом з тим, своє газодобування, яке демонструє ріст від місяця до місяця, від року до року, знову стане деградувати.

Сподіваюсь, ці обставини сьогоднішня влада прекрасно розуміє, і на Банковій будуть користуватися всіма перевагами ГТС України в суканні мотузок із “Газпрому” і Кремля зокрема, але тема відновлення поставок газу із РФ в Україну повинна набути статусу табу на покоління наперед.

Олександр Коваленко

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *