Що потрібно знати про випробування при прийнятті на роботу

Нерідко при укладанні трудового договору майбутньому працівнику повідомляють, що його буде прийнято на роботу після проходження випробувального  терміну. Для того, щоб трудові права при прийнятті на роботу не були порушені, потрібно знати про порядок проходження випробування, терміни випробувального строку, а також яким особам не встановлюється випробування.

У чому  ж полягає випробування?

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Кодексу законів про працю України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

Отже, випробування – це перевірка відповідності працівника роботі, яка йому доручається, і яке встановлюється за його згодою. Умова про випробування повинна бути обов’язково застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період випробування на працівника поширюється законодавство про працю, не допускається встановлення будь-яких обмежень його прав і погіршення становища порівняно з іншими працівниками,  робота оплачується відповідно до загальних норм і розцінок або окладів. Працівники дотримуються правил внутрішнього розпорядку і на них поширюються встановлені трудовим законодавством пільги.

Однак, не кожному працівнику можна  встановлювати випробування при прийняті на роботу. Стаття 26 Кодексу законів про працю України містить перелік осіб, яким не встановлюється випробування при прийнятті на роботу, а саме:

  • особам, які не досягли вісімнадцяти років;
  • молодим робітникам після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
  • молодим спеціалістам після закінчення вищих навчальних закладів;
  • особам, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
  • особам з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
  • особам, обраних на посаду;
  • переможцям конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
  • особам, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
  • вагітним жінкам;
  • одиноким матерям, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
  • особам, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
  • особам на тимчасові та сезонні роботи;
  • внутрішньо переміщеним особам.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Строк випробування при прийнятті на роботу, встановлюється не в чітких межах, а в граничних, а саме відповідно до ст. 27 Кодексу законів про працю України, строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати:

  • трьох місяців;
  • шести місяців – в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації;
  • одного місяця при прийнятті на роботу робітників.

До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини. Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування  продовжується на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *